Тягин | Ukrlitva

ФОРТЕЦЯ ТЯГИН

Херсонська область, Бериславський район, с. Тягинка,

Пам’ятка археології (ХIV—ХVII ст.) національного значення.

Розташована на острові, у 0,5 км на південний-південний захід від села, в районі впадіння річки Тягинки у Дніпро.

Розширення Великого князівства Литовського до 1462 р.

Фортеця була збудована на початку XV ст. на межі польсько-литовських володінь і ймовірно була митним пунктом Великого князівства Литовського.

З історичних джерел відомо, що влітку 1398 р. князь Вітовт, який домовився про взаємодопомогу з пруським лицарським орденом Іоаннітів (госпітальєрів), «ходив» на татар в інтересах хана Тохтамиша та взяв під контроль Литви Пониззя Дніпра. Є відомості, що він збудував на Низу Дніпра кам’яний замок, який отримав назву Святого Іоанна. У ньому була залишена застава з «кавалерів, вершників, піших сарвандармів, капелана й донатів (світських братів ордену)». В середині XV століття фортеця була зруйнована татарами (перекопською ордою), а наприкінці століття (1492 р.) укріплення, засноване на острові, вже входило до складу татарських володінь і в такій якості існувало до XVIII ст. Цікаво, що перша згадка Запорізького козацтва, яка відноситься до 1492 року, пов'язана саме з цим місцем – під стінами фортеці козаки напали на турецький корабель. Атаки козаків на фортецю тривали аж до 18 століття. В цей час вона була остаточно зруйнована. В кінці ХІХ століття на острові ще стояли руїни кам’яних фортифікаційних споруд, але до наших часів на поверхні землі залишків поселення вже не залишилося.

Iсторичних свідчень про Тягинь не так багато. Найширший опис навів Князь Мишецький у своїй «Истории о запорожских казаках» (1847): «27-я река Тягинка, расстоянием от оного города [Кази-Керменя] 26 верст, течение имеет из степи до Днепра …. вёрст. При оной реке, у самого Днепра, имелся великой город Тягинка, и при нём треугольной замок с круглыми башнями, вокруг которого водой окружено; в длину оный город одна верста, а в ширину более полуверсты, у которого фундамент каменный, и ныне знатен, а построен там от древних Немецких народов прежних Франков».

Фрагмент карти Радзивила (1600 р.). з перекладом і позначенням Вітольдових купалень.

Balneum Vitoldi (Купальні Вітовта) на карті Нижнього Дніпра 1613 р.

План розкопок Гошкевича

Вперше досліджував цю історичну місцевість засновник херсонського музею старожитностей Віктор Гошкевич у 1914 році.

Він розкопав тут фортецю константинопольського типу, знайшов чотири генуезькі монети (нині експонуються в обласному краєзнавчому музеї), виявив оборонні споруди XV–XVI ст. трикутної форми з квадратною вежею та зафіксував деякі інші об’єкти. Розкопки В.І. Гошкевича в південній частині острова показали наявність культурного шару, частина якого досягає 3 м. Відкриті залишки стін квадратного та прямокутного будинків, глиняну підлога, піч. Знайдено 8 кам’яних ядр, наконечники стріл, цвяхи, ножі, косу та інші вироби із заліза; фрагменти скляного та глиняного посуду, в т.ч. вкритого різнокольоровою поливою. В.І.Гошкевич пов’язав укріплення з часами Великого князя Литовського Вітовта. Саме завдяки його знахідкам острів Велике городище став екскурсійним об'єктом, а згодом – пам'ятником археології ХIV—ХVII століть.

Розкопки Гошкевича

Археологи приїжджали після цього на острів всього лише кілька разів. І розкопки були поверхневі, розвідувальні. В радянські часи увага приділялася переважно вивченню на Херсоні слідів древніх і античних часів – скіфських курганів, старогрецьких поселень. Звісно, археологічні знахідки часів Київської Русі та скіфського часу також були (так, під час розвідки у 1977 р. на поверхні острова було знайдено шиферне прясло періоду Київської Русі, а також фрагменти амфор та ліпного посуду IV-III ст. до н.е. Археологічні колекції зберігаються у фондах Херсонського краєзнавчого музею). Проте середньовічна історія півдня України замовчувалася, вважалося, що в ті часи тут не було значимих поселень, а були лише дикі степи, де випасали худобу кочові племена.

Сучасні розкопки

Саме тому відкриття, які сучасні археологи – Південна Середньовічна експедиція Інституту археології НАН України – роблять вже другий рік поспіль роблять на місці розташування фортеці Тягинь, є такими важливими. Разом з вченими під керівництвом професора Світлани Біляєвой працюють волонтери – співробітники Запорізького обласного центру туризму і краєзнавства, учні різних шкіл Запоріжжя. Давнє місто розкопують малими силами, але уважно і ретельно. Деяка частина фортеці погано зберіглася через те, що місцеве населення протягом багатьох років виносило звідси каміння до власних будинків.

Археологи крок за кроком розкопують стіни давньої фортеці. Вже було знайдено унікальні артефакти часів Великого князівства Литовського, яких на території України ще не було. Також вже цілком впевнено можна сказати, що тут був водопровід, про що свідчать його керамічні залишки, а це ознака високого цивілізаційного рівня. Робота, яку роблять археологи, є дуже цінною для вивчення історії не тільки нашого краю, але й історії України, Литви та Європи в цілому.

Вперше знайдені на Півдні України металеві аксесуари литовського походження – хрестоподібні накладки на шкіряні торби «калита». Датуються 14-15 ст., й засвідчують присутність Великого князівства Литовського і Руського (від назви Русь) на Півдні.